А рядки "Вівці мої, вівці, вівці та й отари, хто ж вас буде пасти, як мене не стане" злі язики приписують Арестовичу, та це народна пісня.
Російський поет, пам'ятники якого нарешті вивітрились з українських вулиць, але творчість з українських голів вивітрюється довше, писав: "ах, обмануть мєня нєтрудно — я сам обманиватса рад". А рядки "Вівці мої, вівці, вівці та й отари, хто ж вас буде пасти, як мене не стане" злі язики приписують Арестовичу, та це народна пісня.