А я очі відводжу, бо на це важко дивитися, справді.
І не тому, що це якась моя ностальгія, що плюнули у світлі особисті спогади, юність чи романтичну пам'ять.
Бо вони, ці кінотеатри, були особливим осередком спілкування, культури, спільності…
А я очі відводжу, бо на це важко дивитися, справді.
І не тому, що це якась моя ностальгія, що плюнули у світлі особисті спогади, юність чи романтичну пам'ять.
Бо вони, ці кінотеатри, були особливим осередком спілкування, культури, спільності…