Зорі із пекла фосфорні падають, Часу ріка мов навіки спинилася, Сонце не зійде уже над полеглими, Наші життя і надії розбилися. Тіні крокують Аїдом імлистим, Душі ридають над тими, хто житиме —Ми, як птахи, без свободи вмираємо. Дерево Світу скинуло листя. Мало хто вірив — та ми воскресаємо, Сонце з безодні небесної дивиться,…