обновлено
05.12.2016
02:33

Метки сюжета

Володимир БІДЛОВСЬКИЙ: «Над пропозицією Руху думав півроку»

- Спочатку все було добре: з другої команди Карпат потрапив до дублюючого складу, після чого - у першу команду. - Чи памятаєш свій дебют за першу команду Карпат? - На позицію лівого захисника тебе перевів Олег Кононов? Ua-football >>  02.08.2016 22:57

>

- На позицію лівого захисника тебе перевів Олег Кононов?

>

- Виходить, що так.

>

>

- Як відбувся перехід з одного амплуа в інший?

>

- Спочатку грати у захисті не подобалося, але потім зрозумів, що маю грати там, де сказав тренер. Втім, це було раніше, зараз граю на позиції захисника з більшим задоволенням. Якщо скажуть грати у півзахисті, не думаю, що це буде проблемою.

>

>

- Що загалом дали тобі «Карпати»?

>

- Перепустку у футбол. У «Карпатах» мене навчили всього, кожен з тренерів дав щось своє. Пригадую, коли був в оренді у «Кримтеплиці», у мене повірив Ніколай Костов. «Кримтеплиця» поступилася «Карпатам» у матчі Кубку України з рахунком 1:2. Знаю, що Костов цікавився мною до того матчу, але після гри до мене був дзвінок, що я повертаюся в «Карпати». Це був яскравий момент у моєму житті. На жаль, після цього була травма та інші тренери, яким я не був потрібний.

>

>

- Далі була «Олександрія» та «Оболонь».

>

- В «Олександрії» все було добре: грав спочатку в оренді, а потім підписав повноцінний контракт. А в «Оболоні» провів дуже класний рік. Усі дуже хотіли, щоб я залишився, але дуже хотів грати біля дому. У мене завершися контракт з «Оболонню», була пропозиція його продовжити, але я вибрав «Рух».

>

>

- Що стало вирішальним у твоєму виборі?

>

- Подивився на склад команди, на ставлення президента Григорія Козловського до неї. Президент любить футбол, він зацікавлений у розвитку команди. Та й фактор повернення додому зіграв свою роль. Якщо відверто, то вів перемовини з «Рухом» півроку. Саме стільки часу думав над пропозицією.

>

>

- Який потенціал «Руху» на твою думку? Вихід до першої ліги складне завдання для цієї команди?

>

- Команда хороша, футболісти усі на виду, однак не розумію людей, які в один голос говорять, що ми без проблем повинні вийти до першої ліги. Якщо команда не викладатиметься на сто відсотків у кожному матчі, то нам нічого не вийде. Потрібно старатися.

>

>

- Ти — один з новачків «Руху». Чи вдалося уже знайти спільну мову з партнерами по команді?

>

- На даному етапі ми непогано розуміємо один одного. Незважаючи на це, ми лише місяць разом. Від гри до гри маємо додавати.

>

>

- Свого часу ти також грав за молодіжну збірну України. Яким для тебе був саме цей період футбольної кар’єри? Чи був ти тоді на піку своєї форми?

>

- Якщо говорити про пік, то у футбол починають грати у різному віці: хтось у 29, а хтось у 30. Руки не складаю, а надіюся, що у мене ще все попереду. Виклики з «Карпат» у збірну завжди були приємними: як і у юнацьку, так і у молодіжну.

>

>

- Який матч найбільше запам’ятався за молодіжну збірну України?

>

- Товариський з португальцями. На виїзді ми перемогли суперника з рахунком 1:0. Пригадую, тоді вийшов на заміну і віддав гольову передачу Валерію Федорчуку.

>

>

- Який для тебе найцінніший гол у професійній кар’єрі?

>

- Запам’ятався гол «Геліосу» через себе. «Кримтеплиця» перемогла у цьому матчі з рахунком 4:3. Мій гол виявився переможним.

>

>

- Відійдемо від футболу. Ти побував у багатьох країнах. У яких найбільше сподобалося?

>

- Якщо говорити про збори, то сподобалася Австрія. Втім, найбільше запам’яталася Іспанія. Якщо говорити про себе, то подорожувати дуже люблю. Якщо б була можливість, їздив кудись би щодня. З радістю, ще раз би полетів в ОАЕ.

>

>

- Які захоплення крім футболу?

>

- Більярд, рибалка, великий та настільний теніс.

>

>

- Для прикладу, чи змагався у великий теніс з своїми одноклубниками? Можливо, колишніми.

>

- Постійно грав з Андрієм Ткачуком. Перемоги чергувалися з поразками.

>

>

- Яку найбільшу рибу вдалося спіймати?

>

- Карпа на 2 з половиною кілограми.

>

>

- Як загалом проводиш вільний час?

>

- З сім’єю. У мене є дружина та дитина, тому увесь вільний час присвячую їм.

Одним з найвідоміших новачків винниківського «Руху» у літнє міжсезоння став Володимир Бідловський. Для винниківських та львівських вболівальників Володя зовсім не чужа людина, оскільки усі шанувальники гри мільйонів добре його пам’ятають за виступами у львівських «Карпатах» та інших командах. Фланговий захисник не тільки яскраво вписався у гру «Руху» у перших офіційних матчах, а й, як і інші новачки команди, довів, що збірна вихованців львівського футболу може збирати увесь стадіон шанувальників виду спорту номер один. Як Володимир Бідловський потрапив у «Рух», як йому жилося у «Карпатах» та інших командах, та які у нього захоплення, читайте у інтерв’ю.

>

>

- Володимире, твій футбольний шлях розпочинався у Тернополі, де ти вперше потрапив до футбольної секції.

>

- Так, футболом почав займатися, коли мені було 10 років. Можливо, трішки пізно, але як вперше копнув м’яч і прийшов на футбол, так і живу ним по сьогоднішній день. Моїм першим тренером був Валерій Татарінов. Спілкуюся з ним і сьогодні. Вважаю, він зробив багато, щоб у мене розкрився футбольний потенціал.

>

>

- Коли потрапив до Львова?

>

- Коли було 16, потрапив до ЛУФК, після чого у «Карпати-2». Після «Карпат-2» потрапив в дубль, а потім в першу команду. Не було страшно покидати рідний Тернопіль, був готовим до цього. Не боявся жодних футбольних змін, оскільки швидко зі всіма знаходив спільну мову. З містом Лева у мене дуже хороші спогади: тут я виріс як футболіст та зустрів свою дружину. Хоч і Тернопіль близько, але туди приїжджаю лише двічі на рік.

>

>

- Як складалася кар’єра у «Карпатах» після училища фізкультури?

>

- Спочатку все було добре: з другої команди «Карпат» потрапив до дублюючого складу, після чого - у першу команду. Можу сказати, що в першій команді я грав небагато, однак були різні тренери, різні ситуації. За мій період перебування у «Карпатах» змінилося чимало тренерів: Олександр Іщенко, Валерій Яремченко, Олег Кононов, Ніколай Костов… У кожного з них було своє бачення футболу, але найбільша проблема була в тому, що в той час у нашому чемпіонаті була велика кількість легіонерів. Молодим гравцям тоді довіряли не стільки часу, як зараз. Як на мене, запрошення легіонерів, які, мабуть, штучно заповнили наш футбол, було непотрібним. Люди отримували серйозні гроші, значно більше від нас, і відповідно повинні були мати місце в основному складі.

>

>

- Чи була за це злість на легіонерів?

>

- Ні, оскільки усі прекрасно розуміли, що вони ні в чому не винні. Можливо, вони не були слабшими за нас, але з другої сторони під руками були свої вихованці. Тим більше у цей період «Карпати» мали «золотий» дублюючий склад. Там було чимало хороших гравців, а зараз лише на пальцях однієї руки можна перерахувати хто грає у більш-менш відомих клубах. Окрім Олега Голодюка, у першу команду фактично ніхто не потрапив.

>

>

- Чи пам’ятаєш свій дебют за першу команду «Карпат»?

>

- Мені було 19, на стадіоні «Україна» грали з донецьким «Шахтарем». Олег Кононов довірив мені місце у складі, і що цікаво, сказав грати на позиції лівого захисника. До цього я грав на позиції півзахисника. Пригадую тоді стадіон був заповнений вщент, майже 30 тисяч вболівальників. Враження були незабутніми, оскільки ми зіграли внічию 1:1.

>

>

- Що сказав після матчу Олег Кононов?

>

- Сказав, що у футболі у мене все тільки починається.

>

>

- Після такого дебюту, мабуть, не спав днів зо два…

>

- Навпаки спав дуже міцно, оскільки настільки добряче набігався.

>

Спорт.ua


Калейдоскоп событий

Найдите нас на VK